Світ

Україна у заручниках. Оцінки самітів Заходу з РФ

Україна у заручниках. Оцінки самітів Заходу з РФ

Шерман, Столтенберг, Грушко та Фомін

Експерти та оглядачі виявилися неоднозначними у своїх коментарях про минулі переговори щодо вимог Росії.

  Цього тижня у європейських столицях відбулися саміти США, НАТО та ОБСЄ з Росією. Перший раунд скликаних з ініціативи Москви переговорів, які можуть вплинути на долю України, проходив за зачиненими дверима.   За наявною інформацією, ні про що конкретне сторонам домовитися не вдалося, Вашингтон і Брюссель відмовилися обговорювати дві з трьох ключових вимог РФ. Кореспондент.net зібрав оцінки цих переговорів.    

Невдалі переговори

  Цього тижня у Женеві та Брюсселі проходили переговори, присвячені стягуванню російських військових сил до українського кордону та вимогам Росії щодо «гарантій безпеки», які, серед іншого, включають невступ України до НАТО.   Якщо коротко, то Росія не змогла переконати США та НАТО позбавити Україну перспектив членства в альянсі. А Захід не добився від Москви гарантій ненападу на Україну та визначення графіку дискусій щодо контролю озброєнь.   Найпоказовішою заявою стали слова голови Організації з безпеки та співробітництва в Європі, глави МЗС Польщі Збігнева Рау. «Загроза війни в регіоні ОБСЄ наразі більша, ніж будь-коли за минулі 30 років», — заявив Рау 13 січня на засіданні Постійної ради ОБСЄ у Відні.   Заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков, який брав участь у переговорах, заявив, що США і НАТО «ні в якому разі, ні з яких причин» не готові виконувати вимоги Росії.   Серія переговорів із США щодо гарантій безпеки пройшла «невдало», на думку прес-секретаря президента Росії Дмитра Пєскова. Він зазначив, що заяви про введення нових санкцій проти Росії у разі вторгнення в Україну є спробою чинити тиск на Москву, що може мати негативні наслідки.   Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, у свою чергу, заявив, що Москва не обговорюватиме вимоги США повернути російські війська до казарм. «Вже звучить не лише про те, щоб відвести [військові частини] від кордону з Україною, як вони висловлюються, а про те, щоб ці війська пішли до казарми», — сказав він.   Пєсков і Лавров зазначили, що в Росії очікують протягом кількох днів обіцяної письмової відповіді від США та НАТО за підсумками переговорів.   Представники Заходу говорили, що переговори були непростими і запевнили, що готові до діалогу з Росією, але не підуть на компроміси щодо територіальної цілісності пострадянських країн, а також проти їхнього права на вступ до НАТО та отримання військової допомоги.   Проте є вимога Москви, яку Захід готовий обговорювати. Це відмова від розміщення у Європі ударних систем, здатних загрожувати Росії. Про це говорила перша заступник держсекретаря США Венді Шерман та генсек НАТО Єнс Столтенберг після переговорів.    

Експерти розійшлися в оцінках

  Директор російської програми в Центрі військово-морського аналізу США Майкл Кофман робить один висновок – переговори зайшли у глухий кут.   «Головне питання — чи готова Росія розділити питання гарантій безпеки [такі як відмова від розширення НАТО] та питання стратегічної стабільності, на кшталт контролю за озброєннями та військовими заходами», — сказав він BBC News.   І Рябков, і Глушко дали однозначно негативну відповідь, наголошує Кофман. Вони наполягають на обговоренні проектів угод, які включає всі ці питання разом.   «Це ультиматум, тому що вони згадують якісь невизначені військово-технічні заходи, яких вони готові вдатися. І, по суті, вони тримають Україну в заручниках», — вважає Кофман.   При цьому військовий аналітик відкидає думки щодо непередбачуваності Путіна. Він наголошує, що Кремль десятиліттями висловлював невдоволення розширенням НАТО та розміщенням американських озброєнь у Центральній та Східній Європі.   Реальні наслідки зустрічей у Женеві та Брюсселі стануть зрозумілими наступного тижня – тоді Москва очікує отримати від Вашингтона формальну відповідь на порушені на переговорах проблеми, зазначає Кофман.   Із зустрічей зрозуміло, що Росія не отримає того, чого формально намагалася добитися, підкреслює сер Лоуренс Фрідман, член Британської академії та почесний професор факультету військових досліджень Кінгз-Колледжа Лондона.   «Мені не здається, що Росія зможе чогось досягти через ці переговори. Вони не отримають юридичних гарантій або договорів, у яких буде прописано відмову від прийому України до НАТО або розміщення там американських ракет великої дальності», — сказав військовий історик.   Проте реальною метою російської дипломатії могла бути спроба стримування США та НАТО – дати їм зрозуміти, що членство України в альянсі чи розміщення американських боєголовок стають casus belli (привід для оголошення війни, – ред.), вважає Фрідман.   Навіть якщо НАТО не збирається приймати Україну в найближчому майбутньому, альянс не може публічно про це заявити, тому що це було обіцяно на саміті в Бухаресті у 2008 році, каже Фрідман. Крім того, якщо сказати про це зараз, це буде виглядати як наслідок тиску Росії.   «Чим сильніше Росія тисне на цю тему, тим складніше для [НАТО] сказати, що вони не збираються приймати Україну», — додав фахівець.   Експерт Московського центру Карнегі Олександр Габуєв каже, що запити Росії надто високі і Захід не піде на їхню реалізацію.   «І мені здається, що це зрозуміло і це не сюрприз ні для Грушка, ні для Рябкова, ні для їхніх начальників. «Відповідно виникає питання, навіщо все це робиться, на яке ні в кого з нас немає відповіді і відповідь на яке, боюся, ми скоро всі дізнаємося», — каже експерт.   На його думку, Росія не зможе зробити нічого, щоб НАТО відмовилося від включення України та Грузії до свого складу. Габуєв каже, що вторгнення в Україну або розміщення за межами Росії нових систем озброєнь лише гальванізує НАТО і зробить американську присутність в Європі ще більш затребуваною.   Водночас, заступник директора Центру комплексних європейських та міжнародних досліджень Дмитро Суслов, навпаки, вважає, що результати переговорів у Женеві та Брюсселі вже продемонстрували суттєвий прогрес порівняно з тією ситуацією, яка була ще кілька місяців тому.   «Протягом кількох років НАТО відмовлялося від обговорення ініціатив Росії щодо можливого створення нового режиму розміщення озброєнь в Європі, ініціатив з деконфліктингу», — каже експерт.   Проте, за його словами, для Росії цього сьогодні мало. Але те, на чому наполягає Москва сьогодні – нові принципи європейської безпеки – вже не готові обговорювати США та НАТО.   У зв’язку з цим Суслов бачить два сценарії розвитку подій. Перший — Росія приймає пропозицію НАТО і починає переговори щодо військово-технічної частини — щодо контролю за озброєннями, щодо звичайних, ядерних озброєнь, і щодо ракет середньої та малої дальності, приймаються правила зближення військових літаків і кораблів.   Другий сценарій розвитку подій – подальше посилення напруженості не так між Росією та Україною, як між Росією та НАТО.   «Будуть розміщуватися нові озброєння, будуть голосніші заяви про можливість ядерної війни», — вважає Суслов.      

Що пише західна преса

  Незрозуміла позиція Росії. Wall Street Journal, США   За словами західних дипломатів, російська позиція у переговорах залишається незрозумілою. Американські представники заявляють, що їхні пропозиції щодо військових та інших питань безпеки в рамках ОБСЄ є частиною очевидного вибору, який пропонує Путін.   З одного боку, нова російська інтервенція проти України викличе безпрецедентні санкції із боку Заходу. З іншого боку, двосторонні переговори між Вашингтоном і Москвою, обговорення в НАТО та консультації в ОБСЄ дають можливість знайти виходи з кризи.   Дипломати зазначають, що Москва побоюється бути втягнутою у тривалі переговори в рамках ОБСЄ, які можуть завести в глухий кут. Водночас, Москва не готова відкидати переговори в принципі, принаймні зараз.   Пил прориву спав. New York Times, США   На тлі зосередження російських військ біля кордонів України американські та російські дипломати після інтенсивного раунду переговорів дали зрозуміти, що хоча обидві сторони готові до подальших переговорів, вони залишаються ще дуже далеко від угоди, яка б враховувала занепокоєння обох сторін щодо безпеки.   Обидві сторони помітно стримали будь-які очікування щодо дипломатичного прориву.   Росія потребує капітуляції. Frankfurter Allgemeine Zeitung, Німеччина   Емісари Путіна публічно поводяться так, ніби Захід має підписати акт про капітуляцію. Це може відповідати наказам їхнього господаря та потребам місцевої (російської, — ред.) преси, але в цьому випадку це безперспективно.   Путін заявляє про свої імперські претензії так безцеремонно, начебто ми все ще живемо у 19 чи 20 столітті. Він недостатньо сильний, щоб наполягти на цьому, але його попередні спроби завдали великої шкоди, і не тільки в Європі. Путін застав Захід зненацька, як часто робив і раніше.   Сам факт переговорів – вже успіх. Sueddeutsche Zeitung, Німеччина   Те, що Москва не виключає подальші переговори, вже вважається успіхом… Сам факт зустрічі (представників Росії та НАТО, – ред.)… після двох з половиною років уже вважається невеликою сенсацією з огляду на жахливі відносини між Росією та альянсом…   Що буде далі? НАТО стежитиме за переміщеннями російських військ і готуватиметься на той випадок, якщо дипломатія зазнає невдачі… Чи дійде до цього, залежить від однієї людини: чи Путін і надалі погрожуватиме?   Складне питання санкцій. Guardian, Велика Британія   Дипломатичні джерела зазначають, що повномасштабне вторгнення згуртує ЄС і спонукає його до рішучих дій, у той час як кампанія гібридних атак, дезінформації з боку Росії та підтримки маріонеткових сил на Донбасі, що триває, робить прийняття рішення більш складним.   Європейські країни більше торгують із Росією, і вони втратять більше, ніж США, тому продумування Європою санкцій — складніший процес.   Лицемірство НАТО щодо України. Financial Times, Велика Британія   Навіть якби Росія не накопичувала б величезних сил на українському кордоні, з боку НАТО лицемірно наполягати на принципі «вільно обирати те, що необхідно для оборони», залишаючись неготовим надати Україні членства.   Немає жодної поразки в тому, щоб оголосити, що НАТО не планує робити щось, що воно і в жодному разі не планує робити. Якщо визнання цієї реальності допоможе уникнути конфлікту, що може знищити Україну та дестабілізувати Європу, то це здається не надто дорогою ціною.    

Джерело

Залишити коментар