Світ

Труднощі німецької політики щодо Росії

Труднощі німецької політики щодо Росії

Фото: Спутник / AFP / Getty Images Шольц прагне ще у січні зустрітися з Путіним, пише Bild

Відносини з Росією — перше велике випробування для нового німецького уряду. Канцлер Олаф Шольц і міністр закордонних справ Анналена Бербок сповідують різні підходи.

У коаліційній угоді німецького уряду у складі Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), Зелених і Вільної демократичної партії (ВДП) є речення, яке, схоже, може видавати бажане за дійсне: «Німецька зовнішня політика має говорити одним голосом і визначатися стратегіями, виробленими спільними зусиллями різних відомств, аби підвищити когерентність наших дій у зовнішній політиці». Простіше кажучи: ми прагнемо злагодженості у нашій геополітиці.

«Північний потік 2» — «суто приватний економічний проект»?

Тим не менше, канцлер Німеччини від СДПН Олаф Шольц має значні розбіжності у підходах до зовнішньої політики з міністром закордонних справ від Зелених Анналеною Бербок. Особливо це проявляється у питанні відносин з Росією. Ще під час виборчих перегонів Бербок висловлювалася проти добудови другої нитки газогону «Північний потік». На її переконання, це ставить Німеччину в надмірну енергетичну залежність від Володимира Путіна. Натомість Шольц не вважає за потрібне створювати якісь перешкоди цьому газогону, називаючи його «суто приватним економічним проектом».

За певних обставин міністру закордонних справ Бербок доведеться представляти позиції уряду, які вона у передвиборчій кампанії відкидала, зокрема щодо «Північного потоку — 2». Щоправда, прийняття газогону в експлуатацію ще може ускладнитися через застереження Федерального агентства з мереж. Рішення відомства очікується у другому півріччі 2022 року. У фокусі перевірки – питання відповідності газогону європейському законодавству, згідно з яким мережі енергопостачання не можуть контролюватися продавцями енергоносіїв.

Бербок пліч-о-пліч з Блінкеном

Нової динаміки латентна суперечка щодо газогону може набути в разі подальшої ескалації «кризи навколо України». Це питання Анналена Бербок обговорювала під час свого першого візиту до Вашингтона зі своїм американським колегою Ентоні Блінкеном. Сторони зійшлися на тому, що «спільно з європейськими партнерами будуть вжиті ефективні заходи у разі, якщо Росія застосує енергоносії як зброю або вдасться до подальших агресивний дій».

Чітке попередження з боку німецької глави МЗС на адресу російського президента Володимира Путіна, яке не мало би викликати заперечень з боку канцлера Шольца. Адже з точки зору риторики ця заява вкладається у рамки принципів, закладених у коаліційній угоді: «Ми вимагаємо негайного припинення спроб дестабілізації України, насильства на сході України й анексії Криму, яка порушує норми міжнародного права».

Олаф Шольц і політика щодо Росії

Поки ніщо не вказує на те, що Путін збирається повертати анексований 2014 року Крим. Аби не послаблювати німецьку позицію щодо російського президента, потрібна стратегія, ретельно узгоджена між відомством федерального канцлера і міністерством закордонних справ.

Утім, сумніви щодо такої злагодженості висловила днями газета Bild, яка славиться своїми джерелами в урядових колах. За даними видання, канцлер хоче зробити відносини з Росією сферою виняткової компетенції глави уряду. Офіційного підтвердження цієї інформації поки що немає.

Як пише Bild, канцлер прагне «повноцінного перезавантаження». Планується – можливо ще у січні – пише видання, зустріч між Шольцом і Путіним. Той факт, що глава уряду задає тон у різних політичних питаннях, зокрема, і у зовнішній політиці, не є чимось новим. Це навіть прописано в Основному законі. «Федеральний канцлер визначає політичні директиви і несе за це відповідальність. У рамках цих директив кожен федеральний міністр керує власною сферою обов’язків самостійно і під власну відповідальність».

«Що нам потрібно, так це нова східна політика»

Іншими словами: напрямок визначатиме Олаф Шольц. Зовнішня політика традиційно формується не лише в МЗС, але й у відомстві федерального канцлера. При цьому вплив канцелярії глави уряду за останні десятиліття постійно зростав. Особливо це уособлював період з 2005 по 2021 рік, коли на чолі уряду стояла Анґела Меркель. Вона власною позицією значною мірою визначала курс Німеччини у зовнішній політиці.

Її наступник, схоже, хоче продовжити у тому ж дусі. Але й з власними акцентами. «Що нам потрібно, так це нова східна політика», — сказав Шольц в інтерв’ю DW під час передвиборчої кампанії. Термін «нова східна політика» викликає спогади про політику розрядки у період правління обраного 1969 року федерального канцлера від СДПН і лауреата Нобелівської премії миру Віллі Брандта. Його візія полягала у тому, щоби покласти край «холодній війні» з СРСР та іншими країнами «східного блоку».  «Холодна війна», як відомо, завершилася 1989 року, коли впав Берлінський мур, а країни Варшавського договору стали на власний демократичний шлях.

Шольц робить ставку на діалог

«У світі має бути мирне співіснування, зокрема, з урядами, які є зовсім іншими, ніж ми», — сказав Шольц в інтерв’ю ZDF невдовзі після того, як склав присягу канцлера. За часів Віллі Брандта існувало гасло про «перетворення завдяки зближенню». В інтерв’ю DW Шольц торік сказав, що «Росії доведеться змиритися з тим, що в Європі відбуватиметься подальша інтеграція».

У коаліційній угоді обраного 2021 року уряду щодо Росії зазначено: «Ми усвідомлюємо значення суттєвих і стабільних відносин і надалі прагнемо їх. Ми готові до конструктивного діалогу».

Джерело: Українська служба DW

 

 

Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet

 

Читайте Korrespondent.net в Google News

Джерело

Залишити коментар