Світ

Росія готується до війни — що відбувається на кордоні Білорусі, Польщі та Литви

Росія готується до війни - що відбувається на кордоні Білорусі, Польщі та Литви

Фото: facebook.com

Демонстрація сили та шантаж стали ключовими інструментами гібридної війни, яку веде Росія проти Заходу. Від того, що Росія напихає у Білорусь озброєння, існує загроза і для України, і для НАТО. Але на військову авантюру Кремль найближчим часом не наважиться. Про це, а також про те, що отримали Олександр Лукашенко та голова Кремля Володимир Путін від міграційної кризи на кордонах із ЄС «Апострофу» розповів старший аналітик Вільнюського інституту політичного аналізу Марюс Лаурінавічюс.

— Хочу розпочати з кризи з емігрантами на кордоні між Білоруссю та ЄС. Чому вона так різко почалася і так само різко вщухла?

— Треба почати з того, що сама криза була задумана не в Мінську, а в Москві. План лише здійснюється руками режиму Лукашенка. Було розслідування центру «Досьє» Михайла Ходорковського та журналу Der Spiegel, де було чітко задокументовано, як і коли це починалося. Там ясно видно, що навіть не планування, а саме здійснення мігрантської кризи почалося на три тижні раніше, ніж відбулася посадка в Мінську літака Ryanair з Романом Протасевичем на борту (ця спецоперація білоруських спецслужб відбулася 23 травня – «Апостроф»). Але на той момент Лукашенко ще не мав жодних інтересів погіршувати свої відносини з ЄС. На той час навіть реальних санкцій, які б якось впливали на Лукашенка, не було. Значить, якщо не Лукашенко, то хто? Звісно, Москва.

Важливо згадати, що вся атака була спрямована виключно проти Литви. У перший місяць жоден нелегальний мігрант не переходив кордон ні в Польщі, ні в Латвії. Я навіть знаю випадок, про який мені розповів один із високопосадовців литовської сторони: одна група мігрантів була привезена до місця, де проходить кордон між Литвою та Латвією, і вони якось повернули у бік Латвії. І білоруські силовики розгорнули мігрантів та відправили до Литви. Це звучить як анекдот, але я довіряю своїм джерелам.

— Чому Литва?

— Тому що російському режиму треба якось скинути нинішній уряд Литви. Тому що нинішній уряд Литви демонструє дуже чітку позицію не лише проти режиму Лукашенка, а й щодо підтримки демократії. Він зайняв дуже чітку позицію, коли відбувалися всі події з Навальним. І в Кремлі бачать, що цей уряд має намір протидіяти російським інтересам стільки, скільки зможуть. У попередньому уряді два стратегічні міністерства контролювалися відверто проросійською партією.

Звісно, повалення уряду було єдиною метою. Якщо дивитися на картину ширше, то криза з мігрантами була спрямована на дестабілізацію у самому Євросоюзі, тобто скрізь. Насамперед у Кремлі думали, що мігрантів не зупинятимуть. І на той час це була реальність Євросоюзу – не можна було надсилати мігрантів назад до Білорусі, якщо вони просять політичного притулку. Але Литва погодила з Євросоюзом рішення розгортати мігрантів. Найголовніше, що після цього зрозуміли у Кремлі – що вони не посварили Литву з Євросоюзом. Стало очевидним, що Москва цей раунд програла і вони почали відправляти емігрантів до інших сусідніх з Білоруссю країн, і – особливо – до Польщі.

Чому нинішня криза спалахнула на кордоні з Польщею? Варшава скористалася досягнутими домовленостями Литви про те, що відмова від прийому цих нелегальних мігрантів не суперечить жодним правилам Євросоюзу. Але різниця в тому, що у Польщі – тривалий конфлікт із ЄС . Росія побачила у цьому можливість. Але Польща пригрозила Білорусі, що зупинить залізничне сполучення, якщо ситуація біля кордонів не буде нормалізована. А там – транзит до Європи, зокрема з Китаю. І це реальна ціна, яку Білорусь виявилася не готовою платити за свої дії – і буквально за день все вщухло. Це так, як і треба діяти проти диктаторів – розмовляти з ними мовою ультиматумів.

У той же час Кремль піднімає не тільки AfD («Альтернатива для Німеччини» — «Апостроф») у Німеччині, а й усі проросійські сили в Європі – ми в Литві це теж відчуваємо. Загалом ситуація з мігрантами стала найбільшою гібридною атакою проти Литви за понад десять років. Одна зі складових – мігранти; друга – «ковід», коли антиваксерів, які виступають проти вакцинації та обмежень, із самого початку заохочувала Росія. Третя складова – це люди, котрі підтримують так звані консервативні сімейні цінності. Це головні інструменти гібридної атаки, яка розпочалася ще навесні цього року і досі триває.

Звичайно, це все не закінчиться, бо ні російських, ні білоруських цілей не досягнуто і вони намагатимуться знайти ще якийсь сценарій.

– Все-таки Лукашенко виграв від цієї ситуації із кризою. Йому двічі дзвонила Ангела Меркель. І хоча в інтерв’ю ВВС він відмовився зізнатися, чи називала вона його «пан президент», ймовірно, Лукашенко відчув деяке підтвердження своєї легітимності. І йому це було як медом по вухах. Ви погоджуєтесь з цим?

— Я згоден, що це була велика помилка з боку пані Меркель та пана Жозефа Бореля. На превеликий мій жаль, до цієї помилки приєднався і литовський президент – він підтримав Меркель. З цієї нагоди у Литві на нього обрушилася велика хвиля критики. Але це було навіть передбачувано.

Росія готується до війни - що відбувається на кордоні Білорусі, Польщі та Литви

Ангела Меркель та Жозеп БоррельФото: Getty images

У короткостроковому періоді – так, Лукашенко домігся свого. Щойно з’явилися перші картинки того, як колони мігрантів по шосе пішли маршем до кордону, стало зрозуміло, що Лукашенко хоче зробити. Він хотів штучно створити на кордоні із Євросоюзом гуманітарну катастрофу. Було прогнозовано, що західна політика так і діятиме, як сталося з пані Меркель, що вони не можуть допустити гуманітарної катастрофи біля своїх кордонів і підуть на поводу у Лукашенка.

Тобто, з одного боку, Лукашенко досяг мети — повна міжнародна ізоляція впала — але це не означає, що Євросоюз визнаватиме його президентом — політика щодо цього не змінилася і не зміниться.

— Тобто можна сказати, що Путін допоміг Лукашенку в тому плані, що з ним хоча б частково почали вести діалог. Чи не привідкрив таким чином Кремль вікно для західних можливостей Мінську?

— Я не згоден із таким підходом. Те, чого зараз досяг Путін, він домігся для себе. Лукашенко – це лише інструмент у руках Путіна. У цьому конкретному випадку Путін хотів домогтися, щоб Захід прибіг до нього і просив, щоб саме він вирішив цю кризу. Путін, звісно, так і зробив. Адже Меркель насамперед зателефонувала не Лукашенку, а Путіну. І ось Путін – це диктатор, який може вирішувати важливі для Заходу проблеми і він виступив, як і хотів виступити — посередником. Безпосередньо він не може розкрити свої карти, що це він створив кризу і він у ній винен, він спрямував усю західну спільноту до Лукашенка.

Щодо вікна можливостей для Лукашенка, то я б з вами погодився, якби Лукашенко досягнув ситуації, коли його визнавали і Захід погодився на ці умови. Але цього немає і відбуватися не може. Лукашенко прорвав символічну ізоляцію, але його статус на Заході ніяк не змінився і не може змінитися. І у Москві це дуже добре знають. І Лукашенко зараз у такій позиції, що інтересам Кремля нічого не загрожує. Більше того, без дозволу Кремля Лукашенко не може навіть крок зробити. Навіть якщо режим Лукашенка хоче мати якісь відносини із Заходом, насамперед має піти з посади Лукашенко – і це в Москві теж розуміють.

— Як вважаєте, міграційна криза була пов’язана з «Північним потоком-2»?

— Я думаю що ні. Я думаю, що це два окремі питання. І з Північним потоком-2 пов’язана тема російського газу – вони штучно створили газову кризу в Європі. Але використовувати цю міграційну кризу для просування «Північного потоку-2» навіть із боку Кремля було б дуже ризиковано. Якби Захід наважився визнати, що за міграційною кризою стоїть не Лукашенко, а Путін, це викликало б ще більше проблем для сертифікації газопроводу. У цей момент загострення ескалації конфронтації із Заходом Кремлю не потрібне. А до поняття ескалації входить будь-яка військова авантюра в Україні. Але Кремлю потрібно закінчити «Північний потік-2» — і дестабілізація у цей період точно не потрібна. А ще більше нагнітати – це дуже ризиковано.

— Ну, а як же російські стратегічні винищувачі над Білоруссю, навчання російських десантників? Тим більше, що вони проходили поблизу європейського кордону.

– Демонстрація сили стала цього року дуже яскравою частиною російської гібридної війни. Ми пам’ятаємо, що було біля кордонів України навесні, так само й зараз. Різні розвідки передають повідомлення, що вторгнення в Україну якраз реальне. Але цілком можливо, що це може бути дезінформація з боку Росії. Але на Заході ця демонстрація сили сприймається дуже серйозно.

Проте все це я пов’язував би зі збільшенням ролі пана Сергія Шойгу в російському істеблішменті. Він якраз отримав карт-бланш на свій стратегічний намір про те, як треба діяти із Заходом. Він десятки разів публічно висловлювався про те, що треба протидіяти, як він каже, агресивній політиці НАТО в тому сенсі, що треба демонструвати силу, агресію з боку Росії. Зараз ця стратегія – демонстрування сили та шантажу – стала найпомітнішою стратегією гібридної війни.

Росія готується до війни - що відбувається на кордоні Білорусі, Польщі та Литви

Володимир Путін та Сергій ШойгуФото: Getty images

З весни ми бачимо, що військова інтеграція Білорусі та Росії, яка й раніше заходила дуже далеко, йде ще далі. Військові сили Білорусі і Росії практично інтегровані, зараз з’являються нові військові бази, збільшується продаж зброї. Все каже, що військова інтеграція відбувається пришвидшеними темпами. А всі ті підписані «дорожні карти» та інші документи не мають жодного сенсу.

— У своєму інтерв’ю ВВС Лукашенко сказав, що можлива війна між Росією та НАТО на території його країни. Українські військові експерти кажуть, що на Захід Росія навряд чи буде робити замах. А ось Україна перебуває під загрозою, з воєнізацією Білорусі ми опиняємось у напівкільці…

– Це питання має кілька важливих складових. Що стосується Заходу, насамперед Литви та Польщі, тому що ми завжди говоримо про Сувалкський коридор (спільний кордон Литви та Польщі; область, узявши під контроль яку Росія забезпечить сухопутний зв’язок між Білоруссю і Калінінградом, — «Апостроф»), то більшу загрозу становлять російські війська, які можуть пересунутись до наших кордонів. Тому щоб навіть теоретично виконати сценарій захоплення Сувалкського коридору, потрібна атака не тільки з Калінінграда, а й з формально неросійської території – з Білорусі.

Тому, коли у вересні цього року було оголошено, що Росія продає Білорусі різну військову техніку та зброю за мільярд доларів, я це розцінив як підготовку до просування російських військових сил та військової техніки до наших кордонів. Тому що це реально. Я вважаю, що зараз ми маємо ситуацію, коли біля литовських та польських кордонів знаходиться саме російська армія лише в іншій уніформі. Як я вже казав, російські та білоруські збройні сили практично інтегровані – вони мають одне командування, єдині цілі. Тож це одна армія. Тому якщо почнеться просування білоруської армії до кордонів Польщі та Литви, це становитиме загрозу.

Щодо України, то Росія для неї як становила військову загрозу, так і становить далі. Якщо вони пересунуть свої війська до Білорусі, то я стратегічного збільшення загрози для України не бачу. Тому що Білорусь не відіграє ключову роль – і без неї Росія може здійснювати свої військові дії проти України.

— Але дивіться – від Білорусі ближчі до Києва, наприклад, ніж від Донецька.

— Звичайно, вони можуть провести таку військову авантюру – це вже одна армія та майже одна країна. Білорусь як територія становить загрозу для України, атака звідти теж може статися.

Але якщо Росія задумає військову авантюру проти України, вплутається у повномасштабну війну, то скільки кілометрів до Києва – не найголовніше. Ключову роль відіграє, наскільки Росія взагалі готова здійснити повномасштабну війну. Я б говорив про якусь бліц-операцію, а не про повномасштабну хвилю. Наприклад, із захоплення Північно-Кримського каналу та водосховища, яке його живить. Не думаю, що Росія готова до повномасштабної війни з Україною. Вони готуються швидше до повномасштабної війни з НАТО.

— Читав сьогодні, що Росії вигідніше нейтралізувати Україну зараз, поки вона не наростила достатню військову міць. Тому що кількість «Байракторів» у нас збільшується, кількість «Джавелінів» — теж, ракету «Нептун» ми розробили — і надалі ми представлятимемо з себе більш серйозного супротивника.

— Якщо так міркувати, то найвигіднішим варіантом для Росії було б не зупинятися у 2014 році та розпочинати повномасштабну війну тоді. Тоді Україна точно не була готова до опору. Наскільки я бачу нинішній російський режим, він не готовий до нового «Афганістану». А повномасштабна війна з Україною може призвести Росію до сценарію нового «Афганістану». Тому що зараз Росія, за всієї своєї військової сили, яку на Заході навіть применшують, навряд чи може за короткостроковий період перемогти у повномасштабній війні проти України. Це була б війна на тривалий час – і я не думаю, що сам режим готовий до цього.

Джерело

Залишити коментар