Світ

Путін у Східній Європі. Плата за сусідство

Путін у Східній Європі. Плата за сусідство

Фото: Getty Images Російсько-український конфлікт впливає на країни Центральної та Східної Європи

Країни Східної Європи дорого заплатять за ізоляцію Росії, оскільки зв’язані з нею давніми узами. Але навіть відносно дружні держави не довіряють російському експансіонізму.

Загроза війни в Україні викликає побоювання у всій Східній Європі. Більшість країн регіону є членами НАТО і не бачать для себе безпосередньої небезпеки вторгнення. Але російський та радянський експансіонізм формував їхню політику десятиліттями, якщо не століттями.

У наші дні багато східноєвропейців розходяться в думках з Кремлем через постачання енергоносіїв або корупційні схеми, які фінансуються Росією. Інші встановили дружні взаємини, чому сприяла торгівля, російськомовна меншість або політики, які ладнають із президентом РФ Володимиром Путіним. Але навіть у таких країнах українська криза породжує проблеми. Корреспондент.net розповідає про подробиці.

 

Країни Балтії

Країни Балтії, які до 1991 року були радянською територією, найбільше зацікавлені у стримуванні та жорстких санкціях стосовно Росії, пише The Economist.

«Взаємозалежність означає, що ви можете нашкодити тому, хто залежить від вас», — каже прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас, родичі якої за материнською лінією були депортовані до Сибіру за Сталіна. Її уряд вимагає від Німеччини не схвалювати будівництво газопроводу Північний потік-2. Вона також намагається скерувати зброю Україні, але Німеччина блокує передачу техніки німецького виробництва. 27 січня міністр оборони Латвії назвав позицію Німеччини «аморальною та лицемірною».

Минулого літа, коли Путін написав статтю, в якій стверджує, що історично українці не є окремою нацією, це викликало тривогу в Естонії, Латвії та Литві, бо він наводив аналогічні аргументи щодо них у середині 2000-х років.

Фахівці з оборонного планування у цих країнах вважають Росію загрозою для існування. «Якщо Путін вторгнеться в Україну, ми будемо наступними», — цитує видання високопосадовця однієї з країн Балтії.

Муніципальний уряд естонського міста Нарва розташований за два кроки від кордону з Росією. Зі свого вікна мер Катрі Райк може спостерігати за машинами та вантажівками, які проїжджають через прикордонний контрольно-пропускний пункт.

Понад 80 відсотків жителів Нарви є етнічними росіянами — такою є спадщина століть, протягом яких Нарва входила спочатку до складу Російської імперії, а потім у СРСР. Етнічні росіяни, які становлять майже чверть населення країни, стали більш інтегрованими після того, як Естонія 30 років тому стала незалежною. Тим не менш, більшість з них, як і раніше, відправляють своїх дітей до російськомовних шкіл і віддають перевагу російському телебаченню та інтернет-ЗМІ. Навіть зараз у міській раді можна почути слова на кшталт «у них в Естонії…»

Катрі Райк, екс-міністра внутрішніх справ, було обрано мером у грудні. До її передвиборчих обіцянок входило подолання цього розриву. У вересні планується відкрити нову середню школу із естонською мовою навчання. Регіональна економіка, яка колись залежала від важкої промисловості радянських часів, тепер орієнтована на Захід.

Але нарощування військової сили Росії на кордоні з Україною нагадує Нарві про те, де вона перебуває. Думки розділилися за звичною схемою. Деякі етнічні естонці називають Росію агресором, тоді як етнічні росіяни схильні вважати небезпеку війни перебільшеною чи звинувачувати у цьому НАТО.

«Кожен із нас знає, що думає інший, тому ми просто не говоримо про це», — пояснює Райк.

 

Румунія та Болгарія

У Румунії та Болгарії все складніше. Обидві країни є членами НАТО, але страждають від корупції, частково пов’язаної з Росією. Місцева влада не завжди була в захваті від американської політики, що пов’язує зусилля боротьби з корупцією з регіональною безпекою.

У той час як румунські політики протягом багатьох років вимагали, щоб НАТО зміцнило свою присутність, болгарські зазвичай ухиляються від нових розгортань, щоб не провокувати виборців, які симпатизують Росії.

Тим не менш, обидві країни розлютилися, коли 21 січня Росія зажадала, щоб НАТО вивів союзні війська з їхньої території. Вони вітали американську пропозицію розгорнути натомість ще більше військ.

 

Центральна Європа

Саме в Центральній Європі ставлення до Росії найбільш двоїсте. Віктор Орбан, популістський прем’єр-міністр Угорщини, товаришує з Путіним і збирається відвідати його у Москві 1 лютого. Він наслідує путінську модель правління, фактично взявши під свій контроль засоби масової інформації та судову систему своєї країни і назвавши себе захисником християнської Європи (у тому числі від безбожного ЄС).

Орбан купив російські атомні електростанції та укладав угоди на постачання російського газу в обхід України. Його уряд наполегливо закликав до послаблення санкцій ЄС щодо Росії.

Президент Чехії Мілош Земан також товаришує з Путіним і домагається дозволу російським компаніям брати участь у тендерах з будівництва АЕС. У грудні він відклав формування уряду на чолі з Петром Фіалою через те, що той обрав проєвропейського та антикорупційного міністра закордонних справ. Але думка Чехії змінилася після того, як минулого року стало відомо, що у 2014 році російські агенти підірвали місцевий склад боєприпасів.

Керівництво Польщі також має деяку схожість із урядом Путіна. Воно консервативне, релігійне, націоналістичне і протистоїть ЄС, який намагається не допустити перетворення польських суддів на політичних пішаків.

Проте це найбільш агресивно налаштований антиросійський уряд у Європі. Ярослав Качинський, голова правлячої партії, втратив свого брата, тодішнього президента, в авіакатастрофі в 2010 році, яку, як він вважає, влаштувала Росія.

Що ще важливіше, Російська імперія управляла більшою частиною Польщі протягом ХІХ століття і намагалася русифікувати її населення. Під час Другої світової війни Сталін розділив Польщу разом із Гітлером і стратив більшу частину її еліти. Багато поляків бачать у Росії країну, яка намагалася знищити їх як націю.

 

Без втрат не обійтися

Країни Східної Європи заплатять за ізоляцію Росії. Їхня головна вразливість — енергетика.

У жовтні Молдова була змушена укласти дорогу угоду з Газпромом, а рахунки за електроенергію, що зростають, призвели до проблем для естонського уряду в січні.

Але для країн Балтії Росія входить у п’ятірку найбільших експортних ринків. У жодній країні прямі інвестиції з Росії не перевищують десяту частку інвестицій з ЄС, хоча є країни, де вони відіграють значну роль.

В естонській Нарві, наприклад, близько 30 відсотків промислових підприємств належить росіянам, зазначає директор Нарвського промислового парку Вадим Орлов. Російським бізнесменам потрібні заводи в країні, де править закон, де їх не можуть забрати рейдери із політичними зв’язками. Чому Естонія має підтримувати жорсткі санкції, які можуть ускладнити життя її власному російському бізнесу?

Однією з можливих причин є те, що Росія теж любить застосовувати санкції, часто зловживаючи ними. Прем’єр Естонії згадує 2007 рік, коли Росія у відповідь на знесення пам’ятника радянським солдатам у Таллінні припинила постачання енергоресурсів.

Молдавський депутат Думитру Алайба також нагадує 2014 рік, коли Москва наклала на його країну ембарго після того, як вона підписала угоду про асоціацію з ЄС.

«Ми вже зрозуміли, що відносини з Росією пов’язані з ризиком, — каже Каллас. Якщо зв’язки Східної Європи з Росією ще більше послабляться, Путіну доведеться звинувачувати лише себе».

Джерело

Залишити коментар