Україна

Падіння скріп. Як Путін сам став нацистом

Падіння скріп. Як Путін сам став нацистом

Весь світ підтримує Україну

Війна, розв’язана Путіним проти України, позбавила Росію морального права називати себе «країною, яка перемогла нацизм».

Бомби падають на Київ, Харків та Одесу, віроломний напад без оголошення війни — раніше ми всі твердо знали, чуючи таке, що йдеться про початок Великої Вітчизняної війни — про напад нацистської Німеччини на Радянський Союз. Та війна розділила час на «до» і «після», і десятиліттями не потрібно уточнювати. Скажеш «після війни» — і всім зрозуміло, що це після 1945 року. З лютого 2022 року минуле від сьогодення відокремила інша війна, в якій Росія виступила агресором, пише в колонці для DW Іван Преображенський, кандидат політичних наук, експерт із Центральної та Східної Європи.

 

Впала остання «скріпа»

Основою ідентичності росіян до лютого 2022 була пам’ять про перемогу у Другій світовій війні, яку ще в радянський період почали частіше називати Великою Вітчизняною, намагаючись приватизувати лаври переможців. Важливість тієї перемоги у суспільній свідомості показували всі соціологічні дослідження, починаючи бодай з кінця 1990-х років. Недарма саме пам’ять про перемогу було обрано як головну «скріпу» російським правлячим режимом. На її основі сформувалася навіть своєрідна громадянська релігія, представниками якої була більшість росіян.

Пам’ять про загиблих виражалася через акцію Безсмертний полк — спочатку суворо громадську, альтернативну державному пафосу перемоги та промовам, на кшталт «Можемо повторити». Ця громадська ініціатива, як і георгіївська стрічка, була швидко приватизована державною пропагандою, що каналізувала їх у новий мілітаризм.

Суспільство слухняно рухалося у цьому напрямку до лютого 2022 року. Воно б і далі тяглося у хвості кремлівської пропагандистської повістки. Але Путін сам вирвав «несучий цвях» російської ідентичності.

Російські війська в Україні бомбардують зараз не лише Харків, Одесу, штурмують Миколаїв чи окупують Херсон. Вони кидають бомби поряд з Бабиним Яром, з переляку стріляють по меморіальних танках, що залишилися на постаментах в українських містах. Їхньою мішенню стала Велика Перемога. Це постріли по прапору, що висів на Рейхстазі. Танкова атака проти не тільки пам’яті про ветеранів Великої Вітчизняної війни, а й напад на цілком реальних ветеранів — небагатьох людей, які вижили, які не можуть під час бомбардування навіть залишити свої квартири.

 

Інша війна

Хоч би як завершилася агресивна війна, розв’язана Володимиром Путіним (якщо вона не закінчиться ядерним ударом), в українців і тих росіян, які виступили проти агресії, — своя війна. «Велика вітчизняна українська», як її вже називають деякі. Вона розділить тепер життя цілих поколінь на «до» та «після».

Вона, а не якісь інші конфлікти, наприклад, війна 2008 року з Грузією або анексія Криму 2014 року, стане точкою відліку кінця пострадянського періоду історії. Та й самого «пострадянського простору» теж; адже тепер є «імперія Росії» — і ті, хто зміг відбитися від неї. Росія ж, яка з 1991 року за інерцією зберігала ореол «головної демократії» пострадянського простору завдяки перемозі над путчем саме в Москві, тепер стає «в’язницею народів».

Втім не всі відразу помітять зміни, що відбулися. В Україні з лютого 2022 року починається «нова ера», але багато росіян поки ховають, як страуси, голову в пісок.

Однак «новий час» вже на порозі і неминуче дасть їм потужний стусан нижче спини. Через західні санкції та російські антисанкції, що б’ють і по власному населенню. Через неминуче подорожчання продуктів у рази через зрив посівних на півдні Росії та в Україні. Через товарний дефіцит та галопуючу інфляцію через ізоляцію. А коли їм усе це не сподобається — за допомогою російської поліції та Росгвардії, які зустрінуть росіян, якщо ті полізуть протестувати на вулиці.

 

Інша Росія

Росіяни нарешті отримали «нову Росію майбутнього», і вона зовсім не прекрасна. Виявилося, що Володимир Путін має чітке бачення майбутнього країни. Але він не розкривав його всі ці роки, тому що більшості такий варіант точно би не сподобався і люди могли б збунтуватися.

Тепер ця більшість опинилася в зовсім новій, несхожій ще на нещодавню Росію, країні. З військовою вже цензурою, ізоляцією від решти світу та розрухою — не в головах, а в сортирах. І основа національної ідентичності — перемога над фашизмом — розстріляна «Градами», що стріляли по Харкову. І для Росії це шлях до прямого громадського конфлікту, остання перешкода Путіним знесена.

Тепер або масові чищення незгодних, або плавне перетікання громадського конфлікту до громадянської війни, якщо (у що слабко віриться) противники війни та пацифісти зможуть чинити опір. Інша справа Україна — вона ніколи не була така єдина, як після початку «нової Вітчизняної війни», чим би ця війна не закінчилася.

Джерело

Залишити коментар