Світ

Кадиров і Путін — чому Росію знову трясе через Чечню

Кадиров і Путін - чому Росію знову трясе через Чечню

Фото: Getty images

У Кремля різко посилилися проблеми з головним «піхотинцем Путіна» Рамзаном Кадировим. Лідер Чечні останнім часом вийшов за межу понятійної угоди з Путіним, створюючи російському диктатору помітні проблеми. З чого все почалося і якими можуть бути наслідки для Москви від норовливості Грозного, читайте в матеріалі «Апострофа».

Султан всієї Чечні

Відносини між Москвою та Грозним зазнають великих випробувань через особливу поведінку нинішнього чеченського керівника Рамзана Кадирова та його домовленостей з російським керівництвом, яких Володимир Путін змушений дотримуватися навіть на шкоду собі.

Чи не найгучнішим випадком став виступ депутат Держдуми Росії від Чечні Адама Делімханова під час прямого ефіру в Instagram, в якому він пообіцяв «відрізати голови» членам родини колишнього федерального судді Сайді Янгулбаєва, чию дружину Зарему Мусаєву насильно вивезли з Нижнього Новгорода чеченські силовики близько місяці тому. Запис заяви з перекладом з чеченської російською мовою опублікував телеграм-канал 1ADAT.

«Знайте, що вдень і вночі, не шкодуючи своїх життів, майна та потомства, ми будемо вас переслідувати, доки не відріжемо ваші голови і не вб’ємо вас. У нас справді з вами ворожнеча і кровна помста. Також це стосується тих, хто переведе це відео російською мовою», — сказав Делімханов.

Кадиров і Путін - чому Росію знову трясе через Чечню

Делімханов Адам Султанович Фото: Getty images

Глава Чечні Рамзан Кадиров також записав повідомлення із погрозами на адресу Янгулбаєвих. Він заявив, що «відтепер сімейці доведеться жити озираючись, здригатися від будь-якого стуку в двері». «Будь-який чеченець ображений тим, що янгулбаєвське поріддя посягнуло на святе. Повірте, покарання буде неодмінно. Ми не вибачимо їм усі нападки на релігію та численні образи нашого народу», – сказав він. Окремо Кадиров закликав іноземні держави «викинути» сім’ю Янгулбаєвих із Росії, називаючи їх «відморозками» та «терористами».

Такі ж заяви з погрозами сім’ї судді Сайді Янгулбаєва випустили чеченські силовики, зокрема начальник чеченського управління Нацгвардії, брат згаданого депутата Держдуми, і заступник голови МВС Чечні.

Підсилюючи відчуття вторгнення дрімучого Середньовіччя у сучасний світ, у Грозному 2 січня також пройшов мітинг проти сім’ї колишнього судді Сайді Янгулбаєва та його сина Абубакара Янгулбаєва, юриста «Комітету проти катувань». Люди тримали в руках плакати з перекресленими фото сім’ї Янгулбаєвих, їх демонстративно ламали, били палицями та топтали ногами, а на імпровізованому багатті було спалено кілька фото батька та синів Янгулбаєвих.

У Кремлі у відповідь на те, що відбувається, роблять вигляд, що розбиратися з «відрізанням голів» та викраденнями – не їхня справа. Але швидше за все, причина відвертого страху Путіна та його підручних якось вирішувати питання – давня угода з Кадировим, завдяки якій той і став керувати Чечнею після свого батька, який став на чолі республіки на таких самих умовах.

Щоб завершити Другу чеченську, Путін запропонував главі одного з тейпів взаємовигідні умови: Ахмат Кадиров підтримує Москву та її дії в обмін на своєрідну «данину»: російському бюджету Чечня обходиться в сотні мільярдів рублів на рік. Крім того, Кадиров отримав виключне право на контакти з чеченською діаспорою, яка була налаштована значною мірою антипутінськи, а потім і антикадировськи.

Кадиров і Путін - чому Росію знову трясе через Чечню

Фото: Getty images

У результаті, за майже два десятки років чималу кількість чеченських емігрантів у Європі було вбито або агентами ФСБ, або чеченськими силовиками, за якими йшов дуже брудний слід. Досить згадати вбивство Зелімхана Хангошвілі у Берліні. Звичайно, політичні вбивства — не в новинку для Кремля, але вбивство особистих ворогів кадировського клану, а також різні заяви Кадирова почали багатьох напружувати навіть у Білокам’яній.

Утім, останнім часом Рамзан Ахматович, мабуть, перестав задовольнятися вигодами від співпраці з Москвою, і почав відкрито заходити за свою «територію». Наприклад, він вирішив висунути вимоги до… президента Туреччини Реджепа Ердогана.

Почалося все з того, що у жовтні в Туреччині було затримано 6 чоловіків, які планували вбивство чеченських опозиціонерів. Це викликало вкрай негативну реакцію Анкари. І так не безхмарні відносини між Туреччиною та Росією остаточно зіпсувалися. У грудні минулого року в турецькому місті Кефрез відкрили парк, названий на честь Джохара Дудаєва, якого місцева влада назвала символом боротьби за свободу. Кадиров обурився і звернувся до Ердогану, пригрозивши «у відповідь».

«Друзі, до мене звернулися представники парламенту Чеченської Республіки, силових структур і духовенства з проханням відреагувати на дії турецької влади, яка прикриває терористів, які вчинили злочини в Росії», — написав він у своєму Telegram-каналі.

За його словами, у випадку, якщо Туреччина продовжить «викликаючі та провокаційні антиросійські виступи», Кадиров залишить за собою «право на дії у відповідь», пообіцявши увічнити у Грозному ім’я голови РПК Абдулли Оджалана, який відбуває довічне ув’язнення в одній з турецьких в’язниць. Більше того, Кадиров почав вказувати російському МЗС, закликавши «вжити проти подібних проявів запобіжних дипломатичних заходів».

Кінець взаємозалежності?

Зважаючи на все, Кадиров явно почувається все впевненіше і в самій Росії, і на міжнародній арені. У чому причина його нинішньої поведінки? До останнього часу у Путіна та Кадирова було взаємовигідне партнерство, як у класичній притчі: гадюка попросила черепаху перевезти її через річку, адже плавати не вміє. І ось, пливуть вони і думає черепаха: упущу у воду – вкусить, а інша: укушу — впустить у воду. Тобто таким чином підтримується баланс, але він уже на межі фолу через останні витівки Кадирова, каже «Апострофу» експерт-міжнародник Олексій Кафтан.

«Поки що нинішній глава Чечні все ще потрібен Путіну. Адже кадировці – це фактично поліцейські сили путінського режиму, або, якщо завгодно, «ескадрони смерті», яким можна доручити найбруднішу роботу. Вони мовчки зроблять роботу і згодом не проговоряться, а в нинішніх умовах такі люди ще цінніші», — вважає експерт.

Кадиров і Путін - чому Росію знову трясе через Чечню

БМП на параді 9 травня Фото: Getty images

Водночас труднощі Кремля з Кадировим посилюються, адже «кормова база» нинішнього російського режиму скорочується, а Чечня, як вище зазначалося, повністю дотаційний регіон, і зупиняти процес «донорства» небезпечно: Чечня як «припливла» до Росії, так і спливе.

«У власне російських регіонах непокора закінчується дуже швидко — варто згадати хоча б той самий Хабаровськ, де відкликали губернатора Фургала взагалі без проблем, незважаючи на всі протести. У Чечні такого не буде», — додає Олексій Кафтан.

Він зазначає, що Володимир Путін на крайній випадок має певний «козир» проти Кадирова.

«Зараз розганяють петицію про відставку Кадирова — її надалі можна буде використовувати як козир — якщо вона набере достатньо голосів (або їх накрутять кремлівці) — тоді вже Кадиров буде на гачку у Путіна. Для путінського режиму немає нічого страшнішого, ніж надмірна та недозволена зверху самостійність регіонів», — підсумовує Кафтан.

На думку російського політолога Аббаса Галлямова, глава Чечні фактично самостійно встановлює собі рамки, на які Кремлю залишається лише погоджуватися, і така ситуація пов’язана у тому числі зі зниженням рейтингу Володимира Путіна.

«Чим нижчий рейтинг Путіна, чим активніше йому доводиться використовувати силу, тим більша його залежність від кадировців. Російські силовики — це все-таки частина суспільства і в якийсь момент рука у них може здригнутися — приблизно так само, як це було у 1917 і 1991 роках. Кадиров зі своєю гвардією в цьому сенсі набагато надійніший — їм достатньо заплатити і вони все, що завгодно зроблять», — говорить експерт.

На його думку, Путіну Кадиров зараз потрібніший, ніж навпаки.

«Все це, безумовно, сильно б’є по престижу Путіна. Усі бачать, що він уже не безроздільний господар країни», — зазначає Галлямов.

Як ситуація розвиватися надалі – поки що не ясно, але знімати чеченського «хана» в Москві наразі явно бояться, та й не можуть, свідченням чого стали коментарі Дмитра Пєскова у відповідь на прохання розібратися з «відрізанням голів». За словами речника Путіна, вирішувати це питання Кремль не стане, хоча «традиції кровної помсти не корелюють із законом».

Звичайно, Кадиров може й надалі продовжувати свої вправи в самодержавстві в окремо взятому регіоні, іноді псуючи настрій Москві. Але з огляду на відсутність компромісу між «вежами» Кремля з чеченського питання, а також наявність безлічі противників тейпу Кадирових, можна не сумніватися, що Грозний і надалі залишатиметься однією з ключових точок нестабільності Росії.

Джерело

Залишити коментар