Світ

Чому казахський бунт — не «Майдан» і що буде далі

Чому казахський бунт - не "Майдан" і що буде далі

Фото: Reuters Після заворушень на вулицях Алмати

Масові протести у Казахстані важко порівнювати з виступами проти влади у Білорусі чи Україні, констатують оглядачі. Тим не менше, те, що там відбувається, матиме велике значення як для цих країн, так і для Росії.

Кадри повалення у Казахстані встановленого пам’ятника пожиттєвому вождю — «єлбаси» — Нурсултану Назарбаєву відгукнулися спогадами про повстання проти авторитарних лідерів в Україні у 2013-14 роках та у Білорусі 2020 року. То ж природньо, що в обох країнах масові протести у далекому Казахстані викликали значний інтерес.

У соціальних мережах казахське повстання стало чи не головною темою останніх днів. Особливо з огляду на те, як реагуватиме на нього Росія, яка вже традиційно підтримує авторитарні режими на пострадянському просторі як економічно, так, у разі потреби – і військовими засобами.

Що ж відбувається?

Перше, на що вказують оглядачі: повстання у Казахстані має інші рушійні сили, ніж це було в Україні чи Білорусі. Приводом стала не фальсифікація виборів або зміна політичного курсу, а підвищення цін на зріджений газ. «Соціально-економічний тиск на населення країни зростає: через пандемію зростають ціни на енергію, однак зарплати не піднімаються, а умови праці залишаються поганими. Втрата доходу і брак перспективи змін – гадаю, на тлі зростання цін на газ це і стало останньою краплею», – зазначив у розмові з DW Штефан Майстер з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP).

Олексій Мельник – Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова – констатує, що ціни на зріджений газ у Казахстані навіть після останнього стрибка є нижчими, ніж в Україні. Однак і цього казахам виявилося достатньо. «Я би назвав це навіть не протестами, а бунтом», – каже Мельник. Аналогії з українським Майданом він вважає недоречними. Не лише тому, що першопричиною є економічна ситуація, а не політика. «У Казахстані немає опозиційних лідерів – президент звертається до натовпу і немає людини, з якою можна було б вести переговори. Це вина Назарбаєва та (нинішнього президента Касим-Жомарта – ред.) Токаєва, які зачистили опозиційне політичне поле», – зазначає аналітик.

Не лише економічні причини

Київський політолог Володимир Фесенко переконаний, що у середнього класу у Казахстані є свої причини для невдоволення владою, ніж у бідних казахів, яких обурило зростання цін на газ. «Середній клас незадоволений браком можливостей впливати на політичне життя країни. Якщо в Україні протестні настрої нейтралізуються значною мірою конкурентним політичним життям, зміною влади, то в Казахстані цього не відбувається. Тому невдоволення безкінечним правлінням Назарбаєва також стало причиною», – наголошує Фесенко.

Аналітик також зауважує, що протести в Казахстані відбуваються стихійно, що, на думку оглядача, послаблює їх. На відміну від України, констатує він, у Казахстані немає структурованої політичної опозиції, що робить зміну влади малоймовірною. «У Білорусі слабкість легальної політичної опозиції була основним слабким місцем. В Казахстані також нема опозиції, яка могла б висувати політичні вимоги та взяти функції влади. Тому це нагадує не революцію, а бунт, який немає потенціалу зміни влади», – переконаний Володимир Фесенко.

Попри різні причини протестів у Казахстані та інших країнах пострадянського простору, вони є важливим сигналом для всього регіону, переконаний один з лідерів білоруської опозиції Павло Латушко. «Подібні події повторюватимуться в інших країнах всього пострадянського простору. Ті системи, що були вибудувані за 30 років – багато у чому диктаторські, авторитарні, вольові, недемократичні – починають просто ламатися, сипатися на очах. Цей процес вже неможливо зупинити», – вважає Латушко.

Чи переключиться Кремль з «українського» на «казахське» питання?

Олексій Мельник не береться прогнозувати, чи події у Казахстані якимось чином зможуть вплинути на напругу, яка виникла через посилення військової присутності Росії біля українських кордонів. Експерт не впевнений, чи виправдаються сподівання українців на те, що заворушення у Казахстані змусять Кремль переключитися з «українського» питання на «казахське».

«Якщо в Казахстані не вдасться все швидко вирішити, то увага світової спільноти буде прикута до цих подій. Це може стати спокусою для РФ вчинити щось на кордоні з Україною чи загострити ситуацію на Донбасі, щоб переключити увагу від дій, які Росія робитиме під егідою ОДКБ», – розмірковує Мельник. Водночас, на думку аналітика, Казахстаном все може не закінчитися. Мельник нагадує, що у Таджикистані також чималі протестні настрої. «Якщо там будуть заворушення, то ризики значно вищі, враховуючи загрози діяльності радикальних ісламських організацій», – зазначає політолог.

Подальше «закручування гайок» у Росії?

Водночас події у Казахстані, переконані опитані DW російські політичні оглядачі, матимуть вплив і на Росію. Зокрема, політолог Аббас Галлямов побоюється, що протести казахів можуть спровокувати у Росії «подальше закручування гайок». «У картині світу таких людей (як президент Росії Володимир Путін – ред.) немає такого поняття як «народ постав». Вони вважають, що народ сам собою не є суб’єктним, народ завжди є керованим. Тому, якщо народ постав, це означає, що його хтось спровокував – вочевидь, американські агенти», – спробував він відтворити логіку можливих висновків у Кремлі.

Буде багато крові. Преса про протести у Казахстані

Джерело: Українська служба DW

 

 

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet

Читайте Korrespondent.net в Google News

Джерело

Залишити коментар